Виступ  на засіданні ШМК за темою

«Методи формування культури поведінки учнів початкових класів»

                                                                                            Підготувала:

                                                                                 вчитель початкових                                                                                      класів

                                                                                 Манжосова Т. В.

            В умовах сучасного суспільства проблема морального виховання є особливо актуальною. Недаремно, питання морального виховання виходить на одне з перших місць у системі виховання майбутнього громадянина незалежної української держави.

            Однією із складових морального виховання є виховання культури поведінки.

  Умови ефективного формування культури поведінки у початкових класах:
- врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів початкових класів;
- єдність вимог зі сторони шкільного колективу;
- систематичність виховної роботи;
- культура поведінки вчителя;
- співпраця з сім'єю;
- опора на життєвий досвід учнів.
  Усвідомлення дитиною своєї поведінки відбувається поступово під керівництвом учителя, під впливом суспільної думки колективу, що складається.
  У кожнім класі діти освоюють всі основні компоненти культури поведінки: особисту гігієну, ввічливість, точність, обов'язковість, культуру мови й ін. Коло правил, якими повинні опанувати діти в наступному класі, збільшується, школярі поступово знайомляться з більш складними правилами.

  Отже, моральне виховання передбачає формування в учнів системи моральних уявлень, розвиток моральних почуттів, вироблення правильних оцінок і ставлень, якими діти зможуть керуватися в житті.

  Про моральний розвиток особистості свідчать такі якості, як висока свідомість громадянського обов’язку, колективізм і товариська взаємодопомога; гуманні стосунки і взаємна повага між людьми, свідома дисципліна й культура поведінки, чесність і правдивість, моральна чистота; простота і скромність у громадському й особистому житті, взаємна повага у сім’ї тощо.
  Особливої значущості набуває формування моральної свідомості дітей молодшого шкільного віку. Адже саме цей віковий період є найбільш чутливим для розвитку дитини, саме в ней час дитині притаманна внутрішня готовність до засвоєння моральних вимог.
  Спеціальні методичні завдання, спрямовані на розвиток моральної свідомості дитини, можна застосовувати як безпосередньо під час уроку, так і в позакласній роботі.
  Учитель не може ефективно керувати розвитком моральної свідомості школярів без такої його складової, як самооцінка. Саме включення самооцінки в навчально-виховний процес — один з дійових шляхів перетворення школяра в співучасника виховного процесу.
«Як ти сам оцінюєш свою поведінку (хороша, погана)? Чо-му? Аргументуй свою думку»; «Чи задоволений, ти сам своєю поведінкою (так; ні)? Чому?»;

« Які недоліки твоєї поведінки ти хотів біг сам виправити і чому?»;

«Що тобі необхідно зробити самому, щоб поліпшити свою поведінку?»;

«Які якості тобі необхідно виховати самому?».

  За допомогою цих запитань вчитель зможе дістати додаткові дані про розвиток моральної самосвідомості й свідомості в учнів.
  Оцінити себе як суб'єкта навчальної діяльності можна у творі на тему «Як я навчаюсь» або «Моє навчання» за таким, наприклад, планом.
1. Як ти навчаєшся?
2. Яким ти себе вважаєш учнем (хорошим, середнім, поганим)? Чому?
3. Чи задоволений ти своїм навчанням (так; ні)? Чому?
4. Що тобі заважає вчитися краще?
5. Що тобі необхідно зробити самому для того, щоб краще вчитися?

  Виховання культури поведінки слід розглядати як важливу проблему, від успішного розв’язання якої залежить розвиток у підростаючого покоління високих моральних якостей. Цілеспрямована, систематична робота з виховання навичок і звичок культурної поведінки починається з приходом дітей у школу. Саме в початкових класах закладаються основи акуратності й охайності, увічливості, точності, прищеплюються гарні манери, уміння культурно поводитися в школі, будинку, на вулиці й у громадських місцях. З раннього віку необхідно озброїти дітей знанням правил культури поведінки, звичками їхнього виконання.

  Зміст роботи з учнями початкових класів по вихованню у них культури поведінки визначається умовами шкільного життя. Тому за своїм змістом робота може проводитися за такими основними напрямками: ознайомлення з правилами поведінки у школі; правилами особистої гігієни та охайності; правилами спілкування з людьми; правилами поведінки вдома, на вулиці та у громадських місцях, правилами поведінки у гостях та ін.
  Малята прийшли до першого класу. Все для них тут нове – і розпорядок дня, і обстановка, і обов’язки. Отже, насамперед я показую і пояснюю дітям, як вони повинні поводитися в нових умовах. Напрям роботи, який охоплює всі ці питання, об’єдную загальною темою: «Ви тепер не просто діти, ви – українські школярі».

  У перший же день занять організовую бесіду «Наш клас», у ході якої розповідаю, як поводитись у класі, сидіти за партою, заходити до класної кімнати і виходити з неї, вітати вчителя та інших дорослих, вставати без шуму і так, щоб не зачіпати товариша, дотримуватися чистоти тощо.
  Наступне заняття присвячую питанням культури спілкування дітей між собою та з учителем. На ньому пояснюю, чому важливо уважно ставитися до товаришів, допомагати їм в усьому. Розповідаю, що вчителя і всіх дорослих треба називати на «Ви», звертатися до них по імені й по батькові, вітатися першим.
  На наступному із занять дітей знайомлю з правилами ввічливості. Розповідаю, що таке ввічливість, коли треба вживати слова «будь ласка», «дякую», «пробачте», «дозвольте».

  У роботі з дітьми молодшого шкільного віку особливе значення має наочність. Тому, готуючись до проведення роботи по прищепленню учнями правил ввічливості, велику увагу приділяю добору відповідного ілюстративного матеріалу – картин, малюнків, кінофрагментів тощо.
  Поряд із словесними формами роботи запроваджую систему вправ, під час яких навички ввічливої поведінки закріплюються, конкретизуються. Всі ці вправи ознайомлю ють дітей із способами поведінки у різних життєвих ситуаціях, збагачують їх досвід.
  У вихованні культури поведінки серед своїх учнів великого значення надаю грі. Вважаю, що саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами і нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми; швидше знайомиться з правилами і навичками культурної поведінки.
Пропоную вашій увазі цілу низку ігор, які я активно застосовую:
- дидактичні ігри («Що було б на землі, якби зникли всі рослини? Звірі? Птахи?»).
- сюжетно-рольові ігри («День народження», «Відвідування хворого товариша»).
- Ігри на перервах («Добрий день», «Лікар Айболить»).
- Ігри - драматизації («Сім'я столових приборів», «Охайна і неохайна»).
- Вправи - тренінги, комунікативні ігри.
- Ігри «Чарівний стілець», «Пропоную - вибираю».

  Вважаю, що фантазія, казка, гра - це частина духовного життя молодших школярів, що пробуджують у душі кожного з них добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості. Проводжу такі ігри, як «Смішне дерево», «Що таке добре, а що таке погано», «Побудувати слово» (методом кросвордів, «МОД — математично-організаційне доміно», «Лото - загадки», вікторини, конкурси.
  На мою думку, інтелектуальні ігри мають бути зручними у користуванні, цікавими, привабливими, оригінальними.
  Правильно організована робота на уроках в початкових класах, в позаурочний час по вихованню культури поведінки закладе основи світогляду дитини, формуватиме характер, повагу до свого народу, гуманне ставлення до природи, мистецтва, моральне обличчя молодших школярів.

Заняття "Чарівні слова"

  У процесі підготовки і проведення цього виховного заходу мною розв'язувались такі пізнавальні, емоційно-оцінні й розвиваючі завдання:
- розширити, поглибити, систематизувати уявлення дітей про основні правила культурного звертання до ровесників і дорослих людей;
- навчити дітей правильних манер ввічливого звертання;
- дати дітям можливість відчути "чарівну" силу ввічливого звертання;
- сприяти формуванню доброти, делікатності, чуйності.
  Готуючись до проведення заходу, я спостерігала за учнями: як вони звертаються один до одного, якщо просять про послугу, чи вміють ввічливо подякувати, чи немає проявів грубості.
  На занятті я прочитала і обговорила з учнями казку "Пригоди в лісі". З метою виявлення розуміння учнями змісту казки їм було поставлено ряд запитань:
- Яких звичок було багато в хлопчика?
- Якої звички йому не вистачало?
- Що приснилось хлопчику?
- Яке рішення прийняв хлопчик, коли прокинувся?
- Чого вчить ця казка?
  Діти робили висновок, що слід завжди бути добрим і ввічливим. Учні під час заняття уявно подорожували за маршрутами: вулиця Привітних, Уважних, Послушливих, площа Дружних Ігор, тупик Грубості. Діти зустрічалися в призначеному "збірному пункті", відмічали свої досягнення й намічали нові маршрути (які правила засвоїли, від яких недоліків ще слід позбутися.)

Заняття "Гість - радість у домі"

  Це заняття продовжує виховання хороших манер. Комплексні цілі виховного впливу заняття можна сформулювати таким чином:
- створення уявлення про культуру взаємин гостя і хазяїна;
- викликати в дітей бажання бути гостинними, турботливими, ввічливими господарями і культурними, делікатними гостями;
- формувати практичні вміння приймати й розважати гостей;
- розвивати такі якості особистості, як урівноваженість, доброзичливість, уважність до людей, піклування про них.
  На початку заняття я поставила учням запитання: "Для чого взагалі люди ходять в гості?" Учні давали відповіді, що в гості ходять, щоб поговорити, обмінятися думками, поділитися один з одним чимось хорошим. Досить цікавою була інформація про гостинність - національну традицію українського народу. Я акцентувала увагу учнів на поведінці господаря і гостей. Учні разом зі мною визначили основні риси, які повинні бути притаманні господарю, а саме:
- бути привітним, гостинно зустрічати;
- бути уважним - приділяти кожному увагу;
- бути щедрими - не шкодувати іграшок, книжок, частування, щоб добре прийняти гостя;
- бути безкорисливим - не вимагати подяки за те, що добре прийняли і не розраховувати на прийом у відповідь.

  Я наголосила на зовнішній охайності, на додержанні правил ввічливості при вітанні, знайомстві та розвагах, на уважному ставленні до дівчат.
  Доцільно було провести це заняття у формі рольової гри "Ми приходимо в гості". Першу половину гри частина дітей може бути господарями, а друга частина - гостями. Потім можна помінятися місцями.
  Усвідомлення дітьми своєї поведінки - неодмінна умова корисних навичок і звичок. Тематика проведених бесід є різноманітною, наприклад: "Вчитися бережливості", " Праця прикрашає людину", " Культура поведінки в громадських місцях" і інші. Якщо діти не вміли робити самостійних висновків, я допомагала їм, на конкретних, зрозумілих прикладах сформулювати конкретне моральне правило.

  Рівні моральної вихованості учнів.

А) "високий рівень"
- учень ввічливий, привітний, доброзичливий, готовий прийти на допомогу;
- чуйно, уважно ставиться до старших і молодших;
- своєчасно і точно виконує свої обов'язки, будь-яке доручення, сумлінний;
- відзначається зразковою поведінкою, володіє почуттям самоконтролю, показує позитивний приклад;
- відчуває потребу в праці, вміє трудитися, виявляє риси колективізму і взаємодопомоги;
- виразно, чітко висловлює свої думки, вживає ввічливі слова, вміє уважно слухати співрозмовника;
- охайний, акуратний в одязі й зачісці, зібраний і підтягнутий.
Б) "середній рівень"
- учень не завжди ввічливий, привітний, може допомогти якщо його попросять;
- виявляє чуйність, якщо просять про якусь послугу;
- виконує лише ті доручення, які його цікавлять, вчиться добре;
- дисциплінований, але не вимагає цього від інших;
- виявляє позитивне ставлення до праці, причому воно має вибірковий характер залежно від рівня привабливості, засуджує несумісне ставлення до праці;
- чітко висловлює свої думки, але не вміє слухати співрозмовника, перебиває його;
- акуратний в одязі і зачісці, але не завжди зібраний, має хороший смак.
В) "низький рівень"
- учень ввічливий, але інколи грубо поводиться;
- допомагає лише за підказкою вчителя або товариша;
- поведінка учня задовільна, не завжди виявляє дисциплінованість, на зауваження реагує позитивно;
- працює лише під контролем вчителя, слабко виявляються трудові навички;
- думки висловлює не чітко, плутано, не вміє слухати співрозмовника;
- учневі слід періодично нагадувати про культуру зовнішнього вигляду, чистоту одягу, зачіски.

Бесіда "Про дружбу і товаришування"

З учнями було розглянуто такі питання:
За що люди, діти, дорослі цінують дружбу і товаришування?
Що означає добре дружити? Які радості і прикрощі бувають у дружбі?
Що означає виручити товариша?
Як бути, коли твій товариш не хоче, щоб ти дружив ще з кимось?
Які оповідання на тему ми читали? Розкажіть, з ким дружите.
Після проведеної бесіди діти розучили і грали українську дитячу гру "Мир миром". Як посвариться двоє дітей, то інші їх мирять, співаючи:
Мир, миром,
Пиріг із сиром,
Вареники в маслі
Ми дружечки красні
Поцілуймось!
Ті, що посварилися, подумають, а далі поцілуються - та й вже друзі.

Бесіда "Про колективізм"

  В ході бесіди висвітлювались наступні питання:
Що означає бути колективістами?
Як ставляться учні нашого класу до колективних справ?
Як діти виконують загальноприйняті правила, як ставляться до чергових, старости.
Що у класі заважає колективній роботі, загальним іграм?
Як можна стати хорошим колективістом?
Чи є ваш клас колективним?
  Мета цих бесід вирішувала комплекс виховних завдань:
- систематизувати морально-етичні знання про дружбу, норми і правила життя в колективі;
- викликати почуття гордості за належність до колективу, відповідальності перед товаришами за свою поведінку, навчання, доручену справу;
- формувати громадськість і нетерпимість до порушників правил колективізму;
- виховувати риси доброти, ніжності, почуття прекрасного.
 

  Таке різномаїття завдань допоможе формувати в молодших школярів моральні поняття, культуру поведінки. Вдало підібраний матеріал на уроках, в позаурочний час сприятиме розвитку емоційно-чуттєвої сфери, зокрема розвитку таких почуттів як естетичні, моральні та інтелектуальні.
  Важливе значення у розв'язанні проблеми формування культури поведінки відіграють індивідуальні бесіди. Так, з учнями було проведено такі індивідуальні бесіди: "Уважність на уроці - запорука успішності", "Твоя поведінка в їдальні", "Ти і твій товариш", "Що означає бути охайним"? та інші. Значна роль у вихованні культури поведінки молодших школярів відводиться відвідуванню вчителем учнів вдома, бесідам з батьками, а також батьківським зборам. З батьками проведено ряд бесід: «Як виховувати чуйність і доброту», «Гра – не просто забава», «Як слід спілкуватися з дітьми», «Культура поведінки та взаємин у сім’ї» та інші.